воскресенье, 15 марта 2015 г.

Шевченкове слово в віках не старіє…




Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть.
( Тарас Шевченко,1847)




Все йде, все минає… Та залишається пам`ять, добра слава про людей, що мандрують у світи в пошуках краю землі, у пошуках істини та правди. В історії залишаються імена,які з гордістю вимовляє, пам`ятає і шанує все людство. До них належить  й  ім`я великого українського поета Т.Г.Шевченка


Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини.  Його думи, його пісні, його полум`яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.   Поезію Шевченка люблять усі народи.
  Шевченківський «Кобзар»…  Це Біблія українського народу, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою.
  У багатьох оселях наших земляків сьогодні побачиш портрет Шевченка.
  Отож і ми зібрались, щоб перегорнути сторінки життя Т.Г. Шевченка. Саме в березневий день до хати кріпака Шевченка принесли лелеки малого хлопчика, якого назвали Тарасом.  Хлопчика, слава про якого, пережила його на сотні літ.



  Діти 3-6 класів читали вірші в ім`я па`яті  великого Кобзаря…


Комментариев нет:

Отправить комментарий