вівторок, 24 лютого 2015 р.

Герої не вмирають!



                            А сотню вже зустріли небеса…
                            Летіли легко, хоч майдан ридав.
                            І з кров’ю перемішана сльоза
                            А батько сина ще не відпускав!


Мужність та героїзм, відвага та самопожертва, відчайдушність та бойове братерство  герої майдану демонстрували  кожного дня, кожної миті, і це щоразу підсилювало нашу віру і сподівання, гордість за свій народ. Життя – безцінне, а Україна – понад усе!  

 Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому. Гіркі події сьогодення не могли залишити байдужими і студентів Київського національного лінгвістичного університету: 28 березня відбулося віче-реквієм, присвячене пам’яті героїв Небесної сотні.
Гасне світло. І зі сцени лунають чуттєві рядки студентки Іванни Дячук “Героям Небесної Сотні”:
Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…
Після цих слів залу оповила тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота. Тиша, що стала символічною хвилиною мовчання за подвиг героїв Небесної сотні.






Пам'ять про загиблих героїв житиме вічно!


















Немає коментарів:

Дописати коментар