А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч майдан
ридав.
І з кров’ю перемішана сльоза
А батько сина ще не відпускав!
Мужність та героїзм, відвага та
самопожертва, відчайдушність та бойове братерство герої майдану демонстрували
кожного дня, кожної миті, і це щоразу підсилювало нашу віру і сподівання, гордість
за свій народ. Життя – безцінне, а Україна – понад усе!
Їх
назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях
Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути
Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок,
журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями
на небі.
Описати,
а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на
Україну, нині не під силу нікому. Гіркі події сьогодення не могли залишити
байдужими і студентів Київського національного лінгвістичного університету: 28
березня відбулося віче-реквієм, присвячене пам’яті героїв Небесної сотні.
Гасне світло. І зі сцени лунають чуттєві рядки студентки Іванни Дячук “Героям Небесної Сотні”:
Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…
Гасне світло. І зі сцени лунають чуттєві рядки студентки Іванни Дячук “Героям Небесної Сотні”:
Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…
Після
цих слів залу оповила тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота.
Тиша, що стала символічною хвилиною мовчання за подвиг героїв Небесної сотні.
Пам'ять про загиблих героїв житиме вічно!
Немає коментарів:
Дописати коментар